Корнинський метод - 100 років потому.
Корнинський метод
Система навчання у сучасній школі у своїй основі така ж сама, що і була в старих дореволюційних гімназіях та земських школах. Її і раніше називали класно-урочною системою. За останні 100-200 років вона не змінилась. Не будемо визначати її позитивні сторони та недоліки, а запропонуємо один із шляхів її оптимізації на основі аналізу досвіду роботи вчителя з Попільнянського району Житомирської області – Олександра Григоровича Ривіна.
У невеличкому містечку Корнин у 1918 році відбулась подія, яка для розвитку педагогіки має світове значення. Майбутні покоління педагогів будуть знову і знову звертатись до цього досвіду, про який сьогодні, майже, нічого не написано.
Що ж особливе і таке важливе зробив О.Г.Ривін, щоб його діяльність та його погляди порівнювались з ідеями таких гігантів педагогіки, Песталоцці та Макаренко?
На початку 1918 року декілька мешканців Корнина приїхали до Києва, щоб знайти для своїх дітей кваліфікованого педагога, який би зміг підготувати їх дітей за середню школу. Ривін, якому йшов уже сорок перший рік, інженер по спеціальності, користується репутацією педагога-ерудита, майстра своєї справи погодився і таким чином потрапив у Корнин. Спочатку він займався з шістьма учнями, батьки яких його запросили і платили за роботу. Але невдовзі він настояв на включенні у свою групу ще близько тридцяти учнів. Займались, як потім стали про них говорити, «від зорі до зорі». Склад учнів був різним як за віком, так і за достатком. Були, звичайно, труднощі з підручниками, папером. Дуже часто займались в саду, на вулиці. Навчання продовжувалось протягом десяти місяців, а учні встигли просунутись у володінні програми більше, ніж за 3-4 роки звичайного навчання.
Мета, поставлена батьками, була простою: «Підготувати дітей так, щоб вони могли здати екзамени нарівні з тими, хто навчався в гімназії». Для цього необхідно було знати російську мову та літературу, іноземну мову, математику, історію, логіку, філософську пропедевтику. Батьки, звичайно, не уявляли тієї гігантської роботи, яку необхідно було виконати вчителю, оскільки ніхто і ніколи в світі за таку справу не брався.
Основні методи роботи: три чверті часу – діалогічні складання(оргдіалог), час, що залишився – самостійна робота та особисті виступи учнів з коментарями вчителя. Постійне обговорення, суперечки виключали зубріння, натаскування, механічне запам’ятовування матеріалу.
Підлітки навчились розмірковувати, доводити, відстоювати свою точку зору, брати участь у дискусіях, вони навчилися розповідати, вміли правильно ставити запитання співрозмовнику, у них розвивалось аналітичне мислення – можливо було побачити, що у всіх пробуджуються викладацькі здібності. І все це за якісь-там десять місяців?! Корнинська школа закінчила свою роботу в силу загострення військового положення.
Але чудо виникло, відбулось. Це зрозумів Ривін і назвав метод, який він застосував при навчанні підлітків «талгенізмом» (від слів «талант» і «геній»).
Проаналізуємо нововведення інженера за освітою і педагога за покликанням. На перший погляд нічого нового він не вводив, оскільки використовував вже відомий метод співпраці учнів один з одним (бел-ланкастерська система, бригадний метод, тощо).
Але те, що вводив Ривін для шкільної практики і педагогічної теорії, було явищем принципово новим. Його учні працювали в парах і дуже рідко працювали в групах. По словам Ривіна групові заняття займали не більше 20% часу. Навчальні пари не були постійними, навпаки, їх склад змінювався. Виходило так, що кожен учень по черзі працює з усіма учнями даної групи. Такій організації роботи він давав різні назви: організований діалог, корнинський діалог або складальний діалог.
Робота учнів в парах змінного складу – це навіть не метод, це форма організації навчального процесу, але для нього це була, як він говорив, «техніка занять».
Дамо більш детальну характеристику методики його роботи. Педагог виходив не з якоїсь-там вже відомої теорії, а самостійно шукав, як зробити роботу учня ефективною, максимально результативною і в той же час розвантажити вчителя. Він діяв як вчитель-практик, практик-дослідник. Багато його напрацювань з’явилося шляхом проб і помилок Теорії, яка б могла підказати, направити практичну діяльність, чого у Ривіна не було. Вона створювалась набагато пізніше.
Однією з проблем, яка цікавила Ривіна, було вивчення нових тем на основі використання різних підручників з учнями різного віку та різної підготовки. Особистий досвід та попередня практика переконали корнинського педагога в наступному: учень засвоює якісно і швидко лише те, що зразу ж після отримання нової інформації застосовує на практиці або передає іншим: дізнався що-небудь – тут же розкажи, поясни іншому, застосуй на практиці. Та, якщо потрібно, то і не один раз. Учень застосовує і розповідає іншим до тих пір, доки сам не оволодіває новими знаннями чи навичками досконало. Для Ривіна це було законом. Дієвість цього закону підтверджувалась практикою сотні і тисячі раз.
Як же в такому випадку учні працюють один з одним? Методика, яку запропонував О. Г. Ривін одночасно є простою і складною. Простою, оскільки кожен учень опрацьовуючи свою статтю (текст), складає простий план. Складність полягає в тому, що учень опрацьовує матеріал не один і не просто в парі, а у роботі з учнями по черзі. Спочатку обмінюються зошитами, запитують: «Слухати чи розповідати? Якщо партнер відповідає: «Слухати», то , кладуть статтю (книжку) і розказують те, що опрацьовано з попереднім партнером. Якщо щось забулось, можна відтворити необхідне тут же по книжці. Потім запитати: «Запитань немає?» Якщо ні, то один з партнерів зачитує наступний абзац статті. Проходить обговорення, підбір найбільш адекватного заголовка, і якщо один з партнерів погоджується, то сусід записує цей заголовок в його зошит. Після цього переходять до такої ж роботи по тексту другого партнера. Закінчивши роботу над наступним текстом розходимось і вступаємо в роботу з третім партнером. Аналогічна робота виконується з іншими учнями над опрацьованим текстом.
Методику співробітництва у кожній парі можна окреслити таким чином:
- Переказ того, що було пророблено з попередніми товаришами.
- Читання та обговорення наступного абзацу (частини тексту, яка представляє логічне ціле).
- Опрацювання формулювання питання, заголовку (пункту плану або тези), адекватного змісту опрацьованого абзацу.
- Запис запитання (заголовка) у зошит хазяїна теми.
Методика Ривіна розрахована на період від групового способу навчання(ГСН) до колективного (КСН). В цьому полягає суть перебудови навчально-виховного процесу у школах та інших навчальних закладах.
